У серпні 1930, під час маневрів, у районі Воронежа був скинутий невеликий загін парашутистів з наказом "діяти у тилу супротивника". Офіційно саме ця дата і являється днем народження радянських повітряно-десантних військ. Але, крім того, це ще й дата народження Спецназау. Згодом повітряно-десантні загони й загони спеціального призначення розвивалися паралельно. В одні моменти своєї історії Спецназ переходив від контролю з боку військової розвідки в руки повітряно-десантних сил, в інші повітряно-десантні війська здійснювали адміністративний контроль, тоді як військова розвідка здійснювала оперативне керівництво. Але, зрештою, стало зрозуміло, що більш доцільно підпорядкувати Спецназ цілком військовій розвідці.
     Сформований у січні 1932 року перший штатний підрозділ майбутніх повітряно - десантних військ, 3-й окремий загін, мав у своєму складі, крім іншого, підрозділ спеціального призначення.
     За часів СРСР у військових квитках спецназівців писали ВДВ, а у графі спеціальності - розвідник.
     Для людей, об’єднаних спільним життєвим досвідом - службою в повітряно - десантних, аеромобільних та військах спеціального призначення і створено в першу чергу цей сайт.
     Дехто з нас служив за часів СРСР. Дехто - в сучасній Українській Армії. Одні топтали небо за тисячі кілометрів в іншому кінці Союзу. Інші - в Київському, Одеському та Прикарпатському військових округах. Десантники дивізій гордо висилали додому фотографії у формі з аксельбантами. Спецназівці 60-х років до сьогоднішнього дня неохоче розказують про свою службу в окремих ротах.
     Ми різні. Але нас об’єднують купола, голубі берети, тельняшки та 2 серпня. Незламний дух крилатої піхоти та дорогою ціною здобутий бойовий досвід є в серці кожного з нас, адже не даром кажуть:

Кто не был - тот будет,
кто был - не забудет...